110.Івана 11:28-37-Розмова з Марією

Розмова з Марією

Івана 11:28–37

Біблійний текст

28 Сказавши це, вона пішла й потай покликала Марію, сестру свою, кажучи: «Учитель тут і кличе тебе».

29 Почувши це, вона швидко встала й пішла до Нього.

30 Ісус іще не ввійшов у село, але був на тому місці, де Його зустріла Марта.

31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона йде до гробу — плакати там.

32 А Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши Його, упала до Його ніг і сказала Йому: «Господи! якби Ти був тут, не вмер би брат мій».

33 Ісус, коли побачив, що вона плаче, і що юдеї, які прийшли з нею, плачуть, зворушився духом і стривожився,

34 і сказав: «Де ви його поклали?» Кажуть Йому: «Господи, прийди та подивися».

35 Ісус просльозився.

36 Тоді юдеї говорили: «Дивись, як Він любив його!»

37 А деякі з них сказали: «Хіба Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб і цей не помер?» 

Ми бачимо яскраву різницю між розмовою Ісуса з Мартою (Івана 11:17–27) і розмовою Ісуса з Марією (Івана 11:28–37). Сестри по-різному переживають одну й ту саму трагедію.

Марта виявляє віру навіть у кризі. Вона виводить Ісуса на глибокий богословський діалог, який згодом став безцінною основою для християнського розуміння влади Ісуса над смертю. Через розмову з Мартою відкривається істина: Христос — воскресіння і життя.

Марія ж діє з болю й емоцій. Їй не потрібне богослов’я — їй потрібна втіха. Їй важливо, щоб хтось був поруч, щоб хтось плакав разом із нею й розділив її біль. І Ісус відповідає саме на цю потребу: не поясненням, а присутністю і сльозами.

Через цю «проповідь без слів», через співпереживання і розділену скорботу Бог також діє. Саме в цей момент Він торкається сердець юдеїв, які були поруч із Марією. Ті, хто був готовий розділити біль, стають свідками воскресіння Лазаря. Люди, що прийшли втішати, першими побачили Божу славу.

Цей епізод показує, що інколи слова вже зайві. У такі моменти правильніше бути схожими на друзів Йова, які прийшли, сиділи поруч, мовчали й плакали разом із ним у перші дні його страждання (Йов 2:11–13).

Писання прямо говорить: «Плачте з тими, хто плаче» (Римлянам 12:15). Не бійтеся сліз. Сам Ісус плакав. Іноді саме сльози зцілюють людей глибше й сильніше, ніж найправильніші слова.