114.Івана 11:53-57-Гріхи у свята

Гріхи у свята

Івана 11:53–57

Біблійний уривок

53 Від того дня вони постановили вбити Його.

54 Тому Ісус уже не ходив відкрито між юдеями, а пішов звідти в околицю поблизу пустелі, до міста, що зветься Ефраїм, і там перебував з учнями Своїми.

55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прийшли до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.

56 Шукали ж Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: як вам здається, чи прийде Він на свято?

57 А первосвященники та фарисеї дали наказ, щоб, коли хто дізнається, де Він, доніс, аби схопити Його. 

Можна помітити, що під час свят різко зростає продаж алкоголю. Збільшується кількість побутових конфліктів, бійок, випадків насильства та інших тяжких наслідків. У неформальній атмосфері люди частіше дозволяють собі гріхи, пов’язані з гріховними розвагами. Молодь нерідко уникає присутності дорослих і духовно зрілих людей, щоб ніщо не заважало «розслабитися». Хлопці маніпулюють дівчатами на дні народження чи свята, намагаючись випросити «у подарунок» те, що за Божим задумом можливе лише в шлюбі. Усе це виправдовується простою формулою: «свято ж, треба відпочити, ми й так багато працюємо». Совість знаходить аргументи, щоб не каятися. Багато гріховних моментів намагаються не афішувати — «усе, що сталося в Лас-Вегасі, залишається в Лас-Вегасі», а ті, хто давно перестав рахуватися з совістю, інколи навіть хизуються своїми «пригодами».

На жаль, це відбувається навіть у релігійні свята. Такі дні, як Пасха чи Різдво, люди теж можуть використовувати як привід для гріха. Але проблема не в самих святах. Свята — лише каталізатор. Вони підсилюють і виявляють те, що вже живе в серці людини.

Той, хто щиро любить Бога, використовує свята інакше. Це час, щоб більше бути з Богом і Божим народом, служити, перебувати в спільності з церквою. Це пауза від суєти, можливість глибше зануритися в Писання, переосмислити своє життя, подякувати за пройдений шлях, попросити Божого благословення на майбутні кроки та чесно подивитися на свій духовний стан.

Те, що займає серце людини, у свята особливо ясно виходить назовні. Якщо Христос у нашому житті був лише гостем, а не Господарем, нам не хочеться, щоб Він «псував» наші розваги — тоді від Нього намагаються позбутися. Але якщо Христос — Господар дому й життя, Він займає почесне місце не лише у формальному відвідуванні церкви, а й у найрадісніших і святкових моментах. Тоді свята перестають бути небезпечними точками падіння і стають часом зміцнення стосунків з Богом.

Подібний парадокс ми бачимо й у часи Ісуса. Наближалася Пасха, і юдеї ретельно виконували обряди очищення, де важливою була кожна дрібниця. І водночас приймалося рішення вбити Сина Божого. Цей задум навіть не розглядався як гріх — його сприймали як «необхідність» заради збереження релігійної влади, яка виявилася важливішою за Самого Бога.

Апостол Павло писав: «Хто розрізняє дні — для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів — для Господа не розрізняє» (Рим. 14:6). Святкувати чи не святкувати — особистий вибір кожного. Але значно важливіше, щоб Ісус залишався нашим Господом у будь-який день — чи то в будні, чи у свята.